Орфографічний словник української мови. 2005.
попроривати — I а/ю, а/єш, док. 1) перех. Розірвати все чи багато чогось, у багатьох місцях. 2) неперех. Лопнути, прорвати (про пухирі, нариви, гнояки і т. ін.). 3) перех., с. г. Повиривавши частину рослин, прорідити сходи. II а/ю, а/єш, док., перех. Викопати… … Український тлумачний словник
попрориваний — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попроривати I. || попрори/вано, безос. присудк. сл. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попроривати II. || попрори/вано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
